Я радію з чужого щастя
І сумую з чужого горя…
Сподіваюся – може вдасться
Половинки розвести моря,
Щоб на хвилю створити стежку,
По якій би прийшов додому,
Снів примарних дрібну мережку
Залишивши в краю чужому.
…Сподіваюся все на диво,
На якісь невідомі сили,
Що іще віднайти можливо
Те, що в юності погубили.
Не лишає тривога серця, -
А я книгу життя гортаю.
Та, чомусь мені все здається –
Шлях чужий я весь час долаю.
Скільки можна себе водити
По пустелі душі своєї?
Як я, Господи, маю жити? –
Підкажи, як колись Мойсею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466033
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2013
автор: Salvador