Гіркотою і сумом палаю, приховую сльози крізь сміх,
я така непокірна вважаю, з висока я плюю на усіх,
ось дивіться - яка є не зламна, непохитна, як кремінь - стіна,
не побачите сліз, не заплачу, в мого болю висока ціна.
Бо я ваші гидесенькі душі бачу навіть з даля,
я ж вас називала друзі, я вас називала сім'я.
Я на вас покладала надії, і конкретно кожним жила,
я - леліяла ваші мрії, я - за вас віддавала життя.
А ви у хвилини напруги, у такі несприятливі дні
відвернулися від подруги, стали сліпі і німі.
Та не довго мені горювати, бо поглинула біль свій сповна,
і не буду я гірко ридати, бо в житті за усе є ціна.
Я така непокірна вважаю, з висока я плюю на усіх,
Свого болю ціну я знаю, і оплачую за ваш сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466054
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2013
автор: Наталія Дим