Був на вулиці дощ, визирнувши в вікно замріявся дивлячись на хмари,як це воно... Дощ... Напевне Ангелики з відерцями наливають в хмарини воду
а тоді Господь дає вітер й так починаєтся дощ! Цікаво...
Щей гремить, це напевне Бог проїжджає на колісниці роздивляючись чи хмарини повні... Сьогодні десь у центрі міста буде "Парад парасольок".
Це вже для мене 25-та осінь... Як вернути час назад... Яб зараз міряв гумаками глибину калюж, пускав кораблики з паперу по воді... Збирав руками листя із горіха та підкидав у гору, чи граблями би громадив
я на купу, а потім впав немов би на перину... Шкода що фотографій
то не залишилось, лише замріявшись я бачу хлопчика який так осені радіє, в зелених тих штанцях в зелено-білі кофті в сьмішненькі шапці що закрила майже очі... Безтурботне дитинство минуло наче дощ...
А осінь залишилась... тепер із кожним роком вона інша... Бо зустрічаємо
її вже старшими... багато хто з нас любить осінь... За урожай, за чарівний жовтий листопад, за дощ й гриби, за спогади дитинства,
й за щасливі ті роки що подарувала ця пора... За вірші, казки, поеми... Вщухає дощ в вікні, й несьміло визирає сонце неначе променем чепляє хмарину, щоб запитати чи вже все... А я продовжую стояти та дивитись,
яка красива осінь, який чудовий світ!
13 жовтня 2013 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466140
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2013
автор: Ель Демір