Біле молоко чорної корови

             «Той  лиш  існує,  хто  схований,
                 Видиме  –  сон  і  примара…»
                                       (Григорій  Сковорода)

Хлопець  який  зазирнув  у  темряву,
У  холодне  єство  світу  сього
Нині  складає  вірші  за  столом  Стівенсона,
Пером  чорного  лелеки
(Без  жодної  білої  плями)
Пише  нотатки  по  острів
Вкритий  пальмами  насолод
З  озером,  що  по  самі  вінця  наповнене
Вином  нашого  смутку
І  сподівань  наших  вкрадених,
Десь  між  рядками  «Лунь  Юй»  записаних.
Добре  було  Конфуцію  –  
Він  дивився  на  царство  У
Зазирнувши  спочатку  у  своя  «Я»  -  
Чи  то  світле  від  початку
Чи  то  просвітлене,
А  тут  в  Ірландії
Дивлячись,  як  мій  народ  
Століттями  розстрілювали
Зайди  з  брудними  душами,
Сміюсь  сміхом  злим  Бернарда  Шоу,
Тінню  рудою  тиняюся
Та  не  від  учора  –  а  з  часів
Туатала  Техтмара,
У  чашу  з  молоком  зазираю
У  його  білому  тумані  бачу
Поетів  з  сумними  очима…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466147
Рубрика: Верлібр
дата надходження 15.12.2013
автор: Шон Маклех