В моєї половини і радості інша,
Я її бачила, й справді, мені не рівня,
Кілограмно менша, оргазмно тихша
І каштанове волосся по плечам,
Народжена, аби носити її на руках.
А я так собі – тиха пристань,
Доки не з’явиться famme fatale.
І я б подзвонила, показала крик свій,
Але там, біля його плеча, спить вона.
Він не пробачить мені дзвінка.
А зранку все ж розбудить мою тишу,
І може, навіть, поцілує у вуста.
Й насправді шкода і невимовно гірко,
Бо десь в пустій квартирі, сам на сам,
З коханням в серці спить вона.
Одна.
http://vk.com/annika_ly_diary
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466232
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2013
автор: Annika Ly