Цей час на двох та його так мало
І знову бігти вже пора мені
Я знаю що ти це давно простила
І що потрібна так сильно мені
В тобі я розчиняюсь і згораю я
У тишині міського парку
Палаючи шепочу твоє імя
Крізь сон молюся і кричу
Я розірву піднявшись в небеса цю ніч
Розкинувшись за хмарами самотньо
За все чим я образив тебе прошу пробач
Без тебе я стаю розірваним, частичним
Нехай хоч проклинають але тільки щоб
Бути з тобою ти моя любов
Не має значення для мене уже ніщо
Лише побачити би тебе знов
Безжальна мить відриває тебе знов
У мене і забирає у вир
В безсонну ніч я згадую любов
Я твій лише мені повір
Вечірнє місто та що воно мені
Без тебе сенсу в нім нема
Чекаю знову коли будеш ти
Для мене в світі цім одна
Важкі зітхання вирвуться з грудей
У цій величній нічній тиші
У голові нема уже моїй ніяких ідей
Як втриматися у цій ніші
Я впевнений що ти чекаєш
Та все одно далеко там одна
Я знаю що попри все кохаєш
Для мене непорочна, чиста і свята
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2013
автор: Ruslan B.