Облітає листя, облітає,
Як думок зрадливих гіркота.
Йду в тривозі, бо до того ж знаю,
Що дорога буде не проста.
Шлях в майбутнє випав кам’янистий,
Він до крові ноги обіб’є.
Лиш зірки, із вогників намисто,
Майбуття освітлюють моє.
А воно далеке і принадне,
Нечітке, з блакитним золоте.
І тяжкі шляхи до нього надто,
Але йду я, бо воно вже жде.
І не я один той шлях торую,
Україна опліч поспіша,
І тому з надією живу я,
І тому схвильована душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466454
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2013
автор: Мірошник Володимир