[i]«Не стріляй у птаха на світанні...»[/i]
Із пісні «Три поради»
[i]– Майдан не впаде без одного, [/i]–
міркую сам собі один,
подавшись в ліс до дуба свого,
щоб схаменутись від новин,
погомоніти хоч з птахами...
Десь чути постріли в лісах.
А тут, картинно, над лугами
якимись рваними кругами
з’явився в небі диво-птах.
Немов зі скаргою до мене
він гнівно з болем щось кричав...
Я зупинився. Рідна нене,
з крилом, пораненим напевне,
той птах до птаства промовляв.
Над головою закружляли
з десяток скімлячих птахів.
А зрушив з місця - все розтало.
Все рідше постріли звучали
відлунням дальніх берегів.
Хіба знайдеш в душі розраду,
коли поранений і сам.
Птахи зняли свою блокаду.
Я помахав услід птахам.
В снігу лишились дві пір’їни
і знаки з неба біля ніг.
Червоної крові краплини
не прикрашали білий сніг.
Напевне лісники-мисливці
потренувались жартома.
Такої стріляної птиці
у їх трофеях ще нема.
Мабуть, не жертв євро-майдану
їм нагадали ці птахи.
Мабуть не чули, як від рани
і болю скімлять дітлахи.
А може це з небес напам’ять
дається знак з глибин віків
полеглих стрільців-козаків,
що нас підкуплять, стратять, зрадять
і під бульдозер загромадять
ті, що стріляють у птахів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466459
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 16.12.2013
автор: I.Teрен