У тиші й самоті придумую слова
Про тепле літо, про зиму, про осінь,
Як навесні радіє сонечку трава,
Як сяє неозора неба просинь.
Занурююся з головою в світ краси,
В пейзажах розчиняюсь поступово,
Так біль свою я намагаюсь загасить,
Причепурѝти храм душі святково.
Не хочу бачити в траві зеленій бруд,
Пакети целофанові, бутилки,
Поламані кущі й дерева там і тут, –
Це роблять люди, наче звірі дикі.
Красі немає змоги звестись з-під сміття,
Їй не дають засяяти у славі,
Як рай казковий, для квітучого життя
Спасти наш світ байдужий і лукавий.
Тому у самоті придумую слова, –
Так очі на красу відкрити прагну,
Щоб кожен за чарівність світу вболівав
Й природи диву приділаяв увагу.
14.12.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466492
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2013
автор: Martsin Slavo