Усіх в кінці чекає чорна яма.
Чи бідний, чи статечний чоловік,
чи з комсомольців... Хто не більшовик?
У всіх була біографічна пляма.
Та ці, на цирлі в головного хама,
своє тавро не змиють вже повік.
***
Що силовик, не визначиш по пиці,
але мов пес, прислужував ПР,
на сторінках «Вечірньої столиці»
він виступав, неначе справжній мер:
і претендент, і діючий, і нині,
і прісно, і навіки, й мимохідь,
що ділить з кодлом все по половині
з прихваченого для своїх угідь.
Роздяг би всіх до нитки, та без голки
уже не залатає міськбюджет,
бо навіть Сам звільнив його від «Йолки»
за ним Самим освячений сюжет.
І як вони вжились в одній особі –
вальяжний котик і скажений пес?
І сміттєзвалищ, і кладовищ лоббі,
і у офшорах – не общак, а хоббі,
і результат – під зад і на експрес.
***
Тепер корупції – гаплик,
Мабуть остання рокіровка.
Один із бувших урок зник
і вигулькнув серед своїх,
хоч ніби був між прокурорських.
Найбільше – був би він капрал,
та репутація бандита
з тавром тюремного садиста
доводять – буде генерал,
якщо не сяде літ на триста.
***
І де воно взялося?
Осатаніло де?
Нема наказів боса –
є кров, як всім здалося,
в застінках МВД.
[i]– Єго не попросілі,
йон сам так захотіл.
Студєнтов ми нє білі..
Мі просто іх мочілі...[/i]
Серед лежачих тіл
чорти в ту ніч носили
поплічників горили –
опричників-катів.
***
Такому отаману не звикати,
втиратись у довір’я до лохів
тa йти по трупах ближніх-ворогів.
Пильнуйте, ним приречені до страти,
підставлені під кулі і гранати
жорстоких зайд, перевертнів-братків.
У вишиванці – націоналіст,
Під маскою – московський провокатор,
За ґратами – за нього журналіст
сидить за те, що вкрав у нього трактор.
Бандерівець – в тільняшці КДБ,
спецназівець – з тітушок-відморозків,
З усіх потрошку долари гребе
герой-козак для студії безмозких.
Якби і всю історію розрив,
таких героїв знайдеш небагато,
що фантастично уникають страти
за все, що він, як зрадник, учинив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466513
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 16.12.2013
автор: I.Teрен