[i]Прикрита,
ледве,
листям –
осінь,
з крупчастим схльосталась дощем
І вовчим ву-у-у…
У схронах сосон,
життя обплутавши вкінець,
тепло останніх слів відносить,
туди де…
Жевріє
сердець,
хмиз,
ледь-не-ледь…
А навпрошки – кого питати…
Кого, нарешті, катувати…
Щоб, завірюха…
Навпростець.
[color="#ff0000"][/color][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466615
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Ицхак Скородинский