Болять слова, кричать у напівшепіт
поміжстроковї тісної німоти -
мовчи і ти,
допоки сили досить,
а потім вирви з себе рими всі.
ми - риби, яких виплюнуло море.
у відчаї ковтаємо О2,
катастрофічно не достатньо нам життя -
це ти і я... і смерть,
яка весь час із нами поруч
а море....
неспокійне, шумне море...
без перестану язиком води
облизує наші втомлені хвости -
дає відчути близькість життя і смерті
17:17 17.12.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466680
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2013
автор: М. Вольная