Усе було й перебуло,
минуле було та пройшло.
Тепер вже є його шануй,
а про майбутнє-поміркуй.
А головне ти вір,надійся і проси.
Злим словом не ображай,
Батьків шануй і поважай,
На ворогів не злися,а прощай,
Учителів своїх не забувай,
а глибоко в серденьку-пам'ятай.
Друзів своїх люби,якими би не були
ви змалечку укупці росли,
ви разом будете завжди.
І в серці місце залиши,
для тієї людини,яку полюбиш назавжди.
Не плач і не сумуй,
а те що маєш зараз-те й цінуй.
Бо пройде час й не будеш мати,
і знову будеш нарікати.
Ти станеш смутна-не журись,
а світу й людям посміхнися...
Скажи всім так:
"Я є людина!Людина,чуєте?
А не тварина!
І не дозволю свою гідність принижати
І права мої потоптати.
Я є людина й нею буду!
І честь,як треба я відсуджу!
Бо кожен в світі має право
жити,надіятися,вірити й творити,
а ще любити і просити!"
Просіть і буде вам дано,
Чекайте і будети мати.
І весь світ ви можете
в руках тримати
Якщо ж при цьому,звісно,бажання мати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466721
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Вікторія)*