Привіт

Привіт
Поглянь  у  вікно,  уже  випав  сніг
Ти  знаєш,  я  багато  сказати  хотів
Як  починалося  літо,  але  не  зміг
І  як  це  прикро,  не  вміти  говорити
І  думати  про  що,  чекаючи  цієї  миті
Коли  на  тіло  падає  розпечене  вугілля
І  цей  біль...
Нерішучість,  не  по  плану,  але  мимовіль
Я  не  знав,  що  сказати,  і  дивився  услід
А  тепер  пишу  тобі  -  "привіт"

Дівчино,  я  саме  той,  хто  тебе  вартий
Нехай  навіть  інший  хтось  уміє  грати
Своїми  словами,  що  друкуються  тисячним  тиражем
Жестами  і  моделями  поведінки,  невже
Не  зрозуміло,  що  буденність  не  має  тієї  ціни
Того  золота  яке  тобі  дарували  мрійні  сни
Тих  поцілунків  під  тінню  Берлінської  стіни
Тих  силуетів,  що  танцювали  під  прицілом
Адже  було  щось,  чого  ми  разом  хотіли
Однакові  книги,  одного  кольору  чай
І  мені  дуже  прикро,  писати  -  "бувай"

Привіт
Ти  виходила  сьогодні  на  вулицю?
Я  тебе  не  бачив...
Там  дуже  самотньо,  і  тіні  перехожих  плачуть
Я  написав  тобі  вірш,  прошу,  прочитай
Наливаючи  у  склянку  зелений  Китай
Здається  я  думаю  про  тебе  забагато
Але  це  краще,  ніж  зовсім  тебе  не  знати
А  незабаром  дороги  осяє  весна
І  по  квітневих  алеях,  ми  б  могли  разом  гуляти
Ти  ж  досі,  як  і  я,  одна

Поглянь  навколо,  щодень  зеленіша  трава
А  сьогодні  я  зберіг  всі  несказані  слова
Жаль,  що  у  тебе  знайшлись  важливі  справи
Тепер  вже  ти  мовчиш,  і  звісно  ж  маєш  право
Лише  ти,  зупинена  в  часі,  і  сіре  небо,  мов  сталь
Я  ніколи  не  побачу  тебе  такою  вперше,  а  жаль
І  я  ніколи  вдруге  не  почую  цю  пісню
Але,  знаєш,  ніколи  не  буває  пізно
Буває  безглуздо...  коли  словам  пройшов  термін  дії
Знаю,  у  тебе  також  є  свої  мрії
Вони  розсипаються  тоді,  коли  я  вже  нічого  не  розумію

Дівчино,  я  знаю,  ти  маєш  гарне  ім’я
Ти  маєш  білу  сукню,  але  поруч  не  я
Так,  ти  маєш  гарне  ім’я,  і  нове  прізвище...  і  бажання  жити
Я  уже  і  забув  останні  почуття  тієї  миті
Коли  я  не  тебе  тримав  за  руку
А  кров  кипіла  і  мозок  не  сприймав  ані  звуку
Із  тієї,  здавалося,  не  потрібної  розмови
Але  вона  згадується  знову  і  знову
Нехай  я  навіть  не  знаю  твоєї  любові
Я  чув  твій  голос  на  перетині  орбіт
Коли  вперше,  з  усмішкою,  не  сказав  тобі  "привіт"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2013
автор: ura0701