Може, колись, через багато років.
У серці болем запече печаль...
Що ти один, як палець одинокий.
І човен твій так й не знайшов причал.
Кидали хвилі в різнобіч вітрильник,
Та він тримався, доки було сил.
А ти життя легкого шанувальник,
Незчуєшся, як втратить човен крил.
І ти тоді, в зимовий час вечірній
Згадаєш давно втрачене тепло,
І погляд твій у пустоті безмірній,
Підкаже, що надломлене стебло.
Мороз торкне, колись гарячі руки.
Мурашки по всім тілі пробіжать.
Так хто ж тебе врятує від розпуки?
Кому біду ти зможеш розказать?
А холод лізе ось уже й за комір.
А ти тепер шукаєш помилки.
Життя міняє давнішній свій колір.
Як череда, плетуться вже роки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466850
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2013
автор: Н-А-Д-І-Я