Жаклін, люба,
у нашій з тобою історії зовсім немає Кеннеді,
Як немає дітей, маленьких песиків, комуністів і конгресменів.
Просто ти у своєму рожевому светрику не кохаєш мене.
Не кохаєш мене в рожевому платтячку.
Не кохаєш навіть у безглуздого крою костюмі,
Знову ж таки рожевому.
Мені немає жодного діла до Карибської кризи.
Світ існує, але не поряд, він за вікном,
І я не звертаю уваги на сирени пожежних машин,
На сміх незнайомих людей і листопадовий дощ.
Просто ти не кохаєш мене, бо занадто ідеальна,
На тебе варто рівнятися усій Америці, світові, всесвіту!
Та для мене ти - звичайна, земна,
Із сірим відтінком шкіри, синцями під очима
І неприємним запахом з рота щоранку.
Однак у будь-якому випадку, я - іншої якості Освальд,
Що поцілив в коханні у стелю, а потім застрелився сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466966
Рубрика: Верлібр
дата надходження 19.12.2013
автор: Саша Кіткотенко