Ні, це не той, ні, це не той Майдан!
Хоч як тоді – піднесено-тривожний,
Хоч як тоді – нуртує молода
Привітна й щира міць непереможна.
Ні, це не той, ні, це не той Майдан!
Тут не вождеві слава суголосна,
А – брат за брата! І – життя б віддав,
Бо нині Волю втримати непросто:
Зек – не Рудий. Відчула банда міць,
А хижа птиця скуштувала крові…
Хто бити звик – не в силі зрозуміть
Цю мову згоди щирої й любові.
Ізнов вони, лютіше аніж звір,
Цькують на лева гірника з забою,
Жахаючи, що жити стане гірш,
Лякаючи «содомською юрбою»,
Волають про «сплюндрований майдан»,
Про «братню Русь» і «щупальця Європи»…
Не до смаку їм воля молода,
Яка збагнула: ми не є холопи!
А волі дух братерський ширить міць,
І справжній – не святково-шароварний.
І віриться: скуємо пута тьмі,
Прорвала камінь памолодь – немарно!
18.12.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466977
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Василь Задорожний