І ти стоїш, ти зміг його забрати
і майстру спокій дарувати
що ворог так тебе просив
життя його земне ти загасив
і він поринув із тобою
туди куди потрапивши війною
за дикі вбивства потрапляєм ми
у місце, що страшенні сни
собі не можуть навіть уявити
а вам із ним ще там і жити
ти саме той хто страх наводить
і вже минулим часом бродить
аж стільки літ, що вже й не можна рахувати
ти скільки років робиш свою справу
і над людьми ти чинеш ту управу
яка повчати мала б нас а лікувати мав би час
як стало темно, ти мабуть прийшов
мою ти душу вже знайшов
яка до тебе ринути хотіла
і на словах давно вже відлетіла
і ти постав мені в очах
таким як бачив я тебе у снах
старий, але душею молодий
не мертвий ти, але і не живий
єдиний ти кого боюся
а іншим в очі я сміюся
А загадка твоя, твоє ім`я
і тільки автор нам суд
з німецької ти чорт, як Гете ще писав
"Platz! Junker Voland kommt" яке він переклав
"вельможний чорт іде", і цим надав
ім’я якого ти жадав?
а може Wohland ти, яке походить
також з німецької, де корені знаходить
і має значення добро ...
який же зміст давало те перо
яким тебе вже охрестили
яким ім`ям тебе вже наділили?
Творити зло, для того щоб добро принести́
чи руйнувати все: дома й мости
Який же сенс твого буття?
мабуть, і не пізнаю навіть, я
яким воно було, яким ще стане
і гасне світ, усе погане
іде від мене, чую я
в останню мить свого життя
я рад, що я тебе пізнав
хоча й в лікарню я попав
Але відкрив мені ти очі
на те, за що не спав я ночі
я зрозумів усе, що ти хотів навчити
за це я буду завжди вас любити
скажу останнє слово
о, Берліоз мені вас жаль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467123
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Maxim Welle