У просторі вже ледве видно
Летючий чорний плащ.
Він прилетів і стало стидно
За те чим жив, хоч плач.
У спокої, що світлом ллється,
Є віра – все мине.
І відчуття, що поряд б’ється
Ще серце не одне.
Час пролетів, як у тумані –
Уже життя пройшло.
Твоє розгублення розтане,
Спирайся на крило.
І вже без страху, на довірі
Лети в безмежний світ.
Тобі даровано по вірі
Іще сто тисяч літ.
.......
Чекай, як хочеш, на світання,
Вже ледь струмить свіча.
Від подиху тепло останнє
І погляд з-за плеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467154
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Мірошник Володимир