Полетів за обрій і розтанув
Білий корабель, немов думки.
А на серці появилась рана –
То бажання линуть у віки.
І хоч знаю я, що в синім небі
Лет можливий тільки на крилі.
Тільки зве завжди мене до себе
Казка про летючі кораблі.
Прилетить, й на ньому ти полинеш
У чарівні сонячні краї.
Під тобою пропливуть долини,
Де красиві доли і гаї.
А коли закінчиться ця дія,
Ти побачиш радісних людей.
Бо до краю, про який ти мріяв,
Переніс летючий корабель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467156
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Мірошник Володимир