Дійові особи
Ведучий.
Звіздар – хлопець в українській одежі з шестигранною зіркою на палиці.
Мікоша – вайлуватий хлопець в українській одежі, завжди усміхнений, з великою торбою через плече для подарунків.
Коза – дівчина в українській одежі з фартухом, ріжками і хвостом з соломи.
Лікар – у білому халаті з лікарською сумкою. Має великий шприц, термометр, ліки.
Циганка – дівчина в циганському вбранні з колодою карт для ворожіння.
Ведучий
Закінчується переддень Різдва. Настає святвечір – багата кутя. Ще вдень господар вніс у хату і поставив на почесне місце – покуть – дідуха, на розстелену господинею на столі святкову скатертину. Зробив кубло із сіна і поставив горщик з кутею.
В цей святковий вечір кутю називають багатою, оскільки, крім неї готують ще одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково повинні бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар.
Як тільки на небосхилі з’явиться перша вечірня зірка, всією родиною сідають за стіл.
Першим займає місце господар, а за ним – члени родини. Вважалося, що в святвечір покійні близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а відтак – залишали для них місця і ставили страви і ложки.
Вставши, глава сім’ї пропонує пом’янути покійних і запросити їх до столу. Його мова звернута до тих, хто заблукав у лісі, втопився в морі чи не повернувся з далекої дороги.
І закінчувалася словами: “Царство їм небесне, хай легенько лежиться, а нам – легенько живеться”.
Слідом за господарем, всі присутні виголошували молитву.
Наступну молитву виголошували нині сущим – усім членам родини. Їм зичать здоров’я і щастя, бажають, щоб гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва.
Після цього господар бере свічку та миску з кутею, поклонившись на чотири сторони, передає страву дружині.
Перед тим, як почати їсти, старійшина підкидає з ложки кутю до стелі – “на приплід”, друга порція – “на врожай”, третя – щоб роїлись бджолині рої.
…Наступила зимова ніч – ясна, зоряна. Великий місяць велично піднявся на небо, світить добрим людям, щоб всім було весело колядувати і славити Христа. Стає так тихо, що далеко чути рипіння снігу під чоботами та валянцями колядників. В засніжених до самих димарів хатах ледь-ледь мерехтять каганчики – гостинні господарі чекають колядників. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини Новий рік.
Раптом під вікном вчувається розмова парубків, стук у вікно. Це прибула ватага колядників.
(Голос ватаги.)
Світло зірки небо крає!
Чи господар нас чекає?
Ось каганчик ясно сяє,
Вся родина нас чекає!
(Входить ватага на сцену і гуртом декламує:)
Йшли від хати і до хати,
Де ж поділися юннати?
Ось вони. Як їх багато!
Можна вам колядувати?
(Вигуки із залу:)
Можна! Будь ласка!
Звіздар
В лісі є циганський табір,
Ми зробили в ньому гамір.
Ось циганочку схопили.
Подивіться, яка мила!
Циганка (танцює і приказує)
Я танцюю та співаю,
Бо талант до цього маю.
Золотіть мою долоню –
Розповім про вашу долю.
Звіздар
Маєм ще одну красу –
Ось погляньте на Козу.
Коза
В мене теж є свій талант,
Але він того не варт:
Краще б ви щось подарили,
Чим з налигачем водили.
Звіздар
З нами й лікар. Сумку має,
Тяжкохворих підіймає.
Та й за іншими слідкує,
(Тихо!)
Не підходь, бо залікує!
Лікар
Я – лєкарь-аптєкарь. Мертвих на ноги підіймаю.
Циганка
Ой, людоньки! Щось наша Кізонька захворіла.
(Всі кидаються до Кози, а вона – голова повисла, потім зовсім – буць і впала. Циганка, що тримала її на прив’язі, прислуховується, чи вона дихає.)
Циганка
Така добра тварина була – і розумна, і до харчів невибаглива. Таку б у наш сільгоспвідділ – не їсть, не п’є. Їй би тільки кленовий листочок та водички крапельку. Що ж нам тепер робити?
Звіздар
Лікаря!
Лікар
Лєкарь-аптєкарь і маю приватну справу, мушу платити податки, без дєнєг не маю права!
Звіздар
Кізонька ж небагата,
А Ви складали клятву Гіппократа.
Лікар
Гіппократ жив у достатку,
І хто брав тоді податки?
(Всі хором)
Врятуйте, лікарю, Козу –
Ватаги нашої красу.
А ми ж, коли зведем рахунки,
Вам віддамо всі подарунки.
Лікар
Ну добре, добре, вірю вам.
(тихо, до собе)
Хвала дарункам і козам.
Дістану ліки, полікую,
Можливо, Бог дасть, і врятую.
(Лікар дістає великий шприц,наповнює рідиною і робить укол. Коза лежить нерухомо, але згодом заворушилась, підійняла голову.)
Циганка
Ожила! Наша Кізонька жива!
(Подякувавши лікарю, Циганка стьобнула Козу поводком, і вона відразу ж звелася на ноги, почала пританцьовувати. Всі присутні пішли в танок, приспівуючи.)
(всі хором)
Хвала лікарю, хвала –
Наша Кізонька жива.
Там, де Коза ходить –
Паляниця родить.
Де її немає,–
Хліб там вилягає.
Тупне де ногою –
Зернові копною.
А де Коза рогом –
Там пшениця стогом.
(Кізка, наче нічого й не сталося, буцькає до присутніх, намагається налякати всіх своїми гострими рогами.)
Звіздар
Добру ми ведем ватагу.
Нам даруйте за відвагу,
Роздивились на оклунки?
Може й так дасте дарунки?
(Шум у залі.)
Ні! Колядуйте!
Звіздар
Просим вас тоді не спати,
Будем вам колядувати.
А щоб ми були спокійні,
Підберіть дарунки гідні.
(Ватага співає.)
Добрий вечір тобі, пане господарю.
Радуйся, ой радуйся земле:
Син Божий народивсвся.
(Декламують колядки.)
1.
Святий вечір, добрий вечір,
Мир українській землі.
Хай же славляться юннати,
Педагоги, вчителі.
2.
Хай же в цьому храмі родять
Знання, досвід і думки,
Школярів багато ходять
До юннатів у гуртки.
3.
Квітує сад в оранжереї
Та у дворі обіч алеї.
Живий куток щоб потіснився,
До літа слон там оселився.
4.
Щоб педагогів ви любили,
Не кривдили і не дурили.
Щоб вам вдавався кожний дослід,
І цей в житті згодився досвід.
5.
Лелеки в сад щоб прилітали,
І щоб вас люди поважали,
Завжди добро у вас велось,
Про що ви мрієте, збулось.
6.
Щоб дощі йшли на врожай,
Був щасливим весь нащ край!
Тільки станем за порогом,
Хай дається все це Богом!
7.
Ну, а нам за колядівки
Не вина і не горілки,
А цукерки або гроші –
Ви ж господарі хороші!
Може ЄВРО у вас є –
Хай господар дістає.
Щедрість же межі не має.
Хай вам Бог допомагає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467279
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: Дмитро Юнак