[b[/b]
У кожного своя доля, я – найкращу маю,
Бо з дитинства вузлик віршів у руці тримаю.
Ще тоді, як жнивувати бігав до косарок,
В подарунок за підмогу батько дав кобзарик.
Прочитав, на вістря туги серцем нанизався,
Занімів, замлів і скоро сам до того ж вдався.
Від жури „Реве та стогне..." віршем засочився,
І всьому, що нині маю, у Тараса вчився.
Бо його незле і тихе слово еталонне
Як спіткало, так і править бить землі поклони,
І наснажує, і вабить серцем обіймати
Все, що щедро нам дарує Україна-мати, –
Синє небо, степ широкий, вісі і терені,
Журавлиний щем осінній і поля зелені,
Чорне море і Полісся, виярки і доли,
І моє колюче, спрагле прибужанське поле.
Як з'єднались-поріднились душі небайдужі –
Наддніпрянська щирість владна і моє Прибужжя.
Відтоді я, як хрещеник, до людей крокую,
І до них всміхаюсь, плачу, віршами вуркую.
Відтоді рука об руку, подумки та разом,
По усіх шляхах-дорогах я іду з Тарасом.
І, якщо в лиху годину у болоті грузну,
Дістаю тоді з-під серця заповідний вузлик,
Почитаю "Катерину", душу відволожу
І – утішений і вдячний – далі бігти можу.
Отаку я маю долю – просту, не химерну.
Як надбав щасливий вузлик, то з путі не зверну.
Дотепер стерня гаряча коле голі п'яти
І душа, як чайка, квилить, степом розіп'ята,
Буг статечний брови супить, стугонить заплава.
Вічна слава Кобзареві! Україні слава!
[b]Травень, 2004
[/b]
[i]Володимир Шпак – один з небагатьох сучасних поетів, у творчості яких я вбачаю школу Шевченка. Мабуть, важко погодитись із цією думкою – відразу. При́страсний та пристра́сний голос Кобзаря хіба ж чути у цій розважливій та спокійній мові , що [b]вуркує, жебонить [/b]у степах Півдня? Справді, їх темпераменти діаметрально протилежні, проте той самий художній метод, який я назвав би «публіцистикою поезії». Це люди, що мають свою тверду віру – та ще звичку наполегливо доводити – [b]доказувати[/b] – своє. Спочатку я сперечався про це з Володимиром Олександровичем, наполягав на безсторонності митця, амбівалентності поезії… Потім зрозумів.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467317
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: Ник.С.Пичугин