Єва
Літо б'є по гарячим косам
і горить диким жаром вечір.
Сонце тихо змикає очі
і заходить мені за плечі.
Промінь спину лоскоче й руки,
ніжить шкіру мою так стрімко.
Я б могла зрозуміти Єву,
бо вона була також жінка.
Ніч говорить мені:
- Не бійся, я відкрию твої принади,
і ніхто не дізнається більше
всі причини страшної зради.
У спокусах тонуло серце,
ну а тіло...зігріте тіло...
Я б могла зрозуміти Єву,
яка плід заборони з'їла.
А на ранок збирала речі
і вмивала своє обличчя.
Під гарячим, мов пекло душем,
що здавалося ллється вічно.
І боялась відкрити правду́,
що робила тієї ночі.
Я була в ту ніч не своєю,
а такою, як він захоче.
І прийшовши додому впала
на холодне й нерідне ліжко.
Хтось знайомий лежав на ньому
я давно його знала й трішки...
Піт на скронях моїх таїться,
як згадаю ту ніч миттєву,
Хай пробачать мене всі Боги,
просто я зрозуміла Єву!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467381
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: Єва Ковальчик