Примірятиму твоє прізвище,
Як старе улюблене плаття.
Розгулювати в ньому по будинку,
Запалювати у каміні багаття.
Уявляючи, як бігають діти,
Посміхаються і бешкетують.
Безтурботливі, щирі і вперті.
Ми з тобою закохані, сваримось,
Іноді навіть сумуєм, відверті.
Щоденна одноманітність ніскільки не заважає.
Тільки все це моя уява,
вона зникає, так як і сни - зникає.
Сьогодні, чи може завтра, викину мотлох із шафи.
Знову моя уява, вкотре ця гра уяви.
Ось чому спалюють речі - спогадів надто багато.
Залишу little black dress для себе.
Якщо не носитиму - зберігатим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2013
автор: Іванка Костів