Оніміло пів країні... наче з карти стерло,
Немов, усім рабам - вдягли кайдани...
Ну а серце... надіємось не вмерло ?
Чи може це уже смертельні рани ?
Хто зна ? хто знає, що з народом стало ?
Спочатку мову продали, тепер країну,
А покоління нове тихо підростало
І обіцяло , не пробачить цю руїну...
Вони свідомі, хоч іще студенти,
Зате серця їх не фальшиві,
Вони не прeм'єри, а ні президенти,
Але борються за Україну, і щасливі.
А ти сидиш удома, наче - онімилий,
Немов на руки одягли кайдани,
А серце , серце твоє - скам'яніле,
Неначе лід весною той розтане...
І все ... розтане, тай нема,
Піде усе в далеке забуття.
І діти проклянуть тебе, й рідня...
Та назад не буде вороття...
Тому Одумайся ! Не будь рабом !
Усі разом ми Нація могутня,
Минуле все хай буде сном,
А нас чекає вільнеє майбутнє !
Автор : Назар Гузій 12.12.2013р. (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467394
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.12.2013
автор: Назар Гузій