І знову дощ. І знов рядки стікають у вірша,
Мов краплі по скляному задзеркаллю.
Стікає дощ по підвіконню, і душа руша
У подорож в безсоння, щоб спіткало
Безкрило-безтілесну у незвіданих світах
Таке натхнення, щоб тобі сказати,
Що бачу той яскравий пломінь у твоїх очах,
Що душу запалив й привів до страти.
Й перетворив на камінь. А натхненний стиглий дощ
Свої рядки у вірш складає дзвінко.
А я складатиму свій графік мандрування – прощ
В свого життя незвіданих сторінках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2013
автор: Ліоліна