* * *

Хай  мене  чорти  у  пеклі  смолять,
Варять  у  гарячому  котлі.
Тільки  б  не  оці  душевні  болі,
Що  на  долю  випали  мені.

Здавалося  б  навіщо  мені  все,
Що  так  близько  до  серця  прилягає,
Чому  далеко  десь  не  віднесе,
І  там  на  віки  все  не  поховає.

Та  так  мабуть  написано  мені,
Що  буря  в  серці,  а  в  мізках  туман.
Весь  час  я  ніби  на  війні,
І  все  моє  життя  обман.

Бог  мене  іще  напевно  покарає,
За  те,  що  чортів  згадав.  
Кому  продати  душу  ще  не  знає,
Раз  до  цих  пір  ще  не  продав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: Платон Маляр