Гримнув грім земля здригнулась,
Аж тоді лиш схаменулась,
Було пізнє каяття,
Пішла ненька в небуття.
Гірко плакала, молилась,
Як та риба в сітці билась,
Все пробачення благала,
В небо руки простягала.
Сльози, мов горох котились,
Думки в голові роїлись,
Чому так себе вела?
Маму геть не берегла.
А вона той біль терпіла,
Де у неї бралась сила?
Тихо плакала в куточку,
Мовби поміняв хто дочку.
А вона горда, пихата,
Не бідує, вже багата,
Псує мама краєвид,
Вже давно змінився світ.
Тихо ненька відійшла,
Не тримала в серці зла,
Совість в ній тоді прокинулась,
Важким болем обернулась.
Пробач, мамо, завинила,
Така темна домовина,
Пробач, мамо, маків цвіт,
Погас білий чомусь світ.
Та не чула того, мамо,
А на серці пекла рана,
Для спокути пройшов час,
Мамин вогник уже згас.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/461-vazhka-vtrata.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467704
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: Антоніна Грицаюк