Ось на те, за що боролись,
Ми, нарешті, напоролись:
Все купляється і продається,
Вільним ринком це зоветься.
Срібло, золото, ганчірку,
Стан чи сан, посаду, жінку,
Що на морі та на суші
Куплять чи продати змусять.
Тож ти бідний, бо дурний,
А дурний, бо бідний -
Такий підсумок сумний
В ринку очевидний.
Одні роблять чи гендлюють,
Інші крадуть, шахраюють,
Треті мізки нам вправляють
Всім в державі заправляють.
Рівні майже всім права
Та рівнішим хтось бува,
В демократію ми граєм
Й слуг народу обираєм.
Добре жити в тій державі
Де закон усім тиран.
Де тиран стяжає славу-
Весь народ накрив аркан.
В’яло люди голосують
Зате справно тут рахують,
Бо твій голос теж товар,
Хоч маленький, та навар.
Той, що гроші собі має,
Голоси весь час купляє,
В кого грошей не стає-
Він цей голос продає.
Ситий голодному не йме,
Розмова сліпця із глухим:
Голос продав пенсіонер,
Залишившися ні з чим.
Він не хоче про те знати,
Що так палить спільну хату,
Бо в цій хаті він приймак,
Завжди злидар й неборак.
Щодня зверху той, що має,
Продає чи знов купляє.
Пенсіонера життя змусить-
Як товар, приносить душу.
Убогого не смійте клясти,
За те, що голос свій продав:
Від ситого зло й напасті,
Який байдужість не здолав.
21.12. 2013р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467726
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: БГІ