Колись часи такі бували,
Що українську мову «вибивали»,
З думок, із серця, із душі,
Бажаєш що писати – російською пиши,
Ось так, рідненька наша мова,
Забута… та вертати треба знову,
Вертати, говорити, думати на ній,
Співати, вірші складати всі – мерщій…,
Рідненька наша українська мова,
І розмовляти нею у нас є змога,
Вона і гарна, і яскрава, і дотепна,
Солодка, як цукерка, а як треба – крепка…,
А гумор наш – вищого ґатунку…,
Хто чує, той регоче, без зупинку…,
А наша пісня…, як струмок,
Як в спеку, холодної води, ковток…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467755
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 22.12.2013
автор: Ніколь Авілчаду