Горить ясна зірка, палає… Хоч і серед зими, хоч і в морози люті, та все ж сяє. То Сиріус. Все чумакує на небі собі. Розсіює неймовірно чарівний спокій, який тихо, крадькома дарує сни… Як він те робить, ніхто не знає…
Настає ранок і зірка потроху згасає, залишаючи таємничий слід і обіцяючи повернутись. І ти вдивляєшся в те синьо-блакитне, з білими, як сніг, плямами небо, і так воно тебе заворожує, що хочеться зачекати і подивитись, про що наступної ночі розповість нам таємнича зірка. Зірка Сиріус.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467772
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: Nevskaya