Думав ангел, видалось любив я звіра...
Думав свята, ти насправді янгол Кіра,
Палала Вега, вязала пісню ліра,
Думав ти Ві біла - виявилось сіра,
Благав небесне, та не вблаганна міра,
Не погасала вперта в мені віра...
Колише, меншиться, згасає - згасла...
Показалась правда, наповнились ясла,
Я говорив тобі:"Досить в вогні масла!"
Та злая сила лише цвіла і рясла.
Омана, хитрість - користувалась мною,
Тепер пробач за зняту неустою...
Про тебе Вега, співа либонь востаннє...
Закінчилося маріння моє раннє,
Всі наші дні взяті окремо не пусті,
Та кинь їх в бочку разом-вмісті всі,
Заглянеш - очі нагло брешуть густо.
Постукаєш - вухо мовить правду - пусто...
[i]1. Кира — девушку-демон.
2. Ві - це проста загадка для всіх.=)
3. "Тепер пробач за зняту неустою..." - неустойка(штраф), я мав на увазі певне покарання.
4. Вега - найяскравіша зірка Ліри.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467866
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: Федор Богданов