Я зараз по новому розумію
Історія все ставить на місця
Країну рад,я вже тепер не смію,
Обожнювать,як на весні життя
Моя душа була немов на крилах
Такого спокою,нігде не відчував,
Як у дитинстві,а тепер безкрилий
Бо мій народ,для мене,іншим став
Я вже не бачу нині безтурботних
В очах людей,я часто бачу страх
Тому,що самостійну Україну
Нові пани будують на кістках
Уже ніхто не вірить в день прийдешній
Хоча б цього дожити до кінця
Бо знахабніла влада добиває
Обідрані,принижені серця
Ех,не знайшлося мудрої людини
Щоб зберегти те надбане добро,
Яке кістками праотців зібрали,
Порозкрадали,і не соромно було
Голодомор,війна,та незкінчені тюрми
Все надбане було,у ці тяжкі роки
Країна розцвіла,але бандитська влада
Її безжально розірвала на куски
Таким куском була і Україна
Попавши в руки жадібних ворів
Змарніла,зубожіла не зуміла
Відбитися від банди шахраїв
Не можна батьківщиною пишатись
Коли її будують на кістках
Тому країна рад і не встояла
Бо ненависною була,у розуміючих очах
Ми знову наступаємо на граблі
Крадем,руйнуємо,будуємо нове,
І ставим пам"ятники поколінню
Яке вже руйнувало все живе
Пора вже зупинитись Україно
І не повторювать помилки тих років
З нового аркуша почати і забути
Що ненавиділи колись своїх братів
Єднаймося,не будемо байдужі
Коли країну тягнуть в небуття
Їх не багато,просто ми не дужі
Розрізнені безцільнісцю життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467994
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.12.2013
автор: висунчанин