Серце моє мовчить,
В душу закрався страх...
Вірить мене навчи
Правдою у словах.
Викарбуй суть тонку,
Істину в ній знайди...
Тінню тремтить в кутку
Совість моя завжди.
Сам, наче тінь її:
В ночах себе згубив.
Правда була чи ні,
Та, котру так любив?
І чи прийде той день:
Світлий такий, коли
Істини з наших жмень
Визріють у плоди?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468147
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Бойчук Роман