Я знову хочу бачить твої очі.
Такі весняні і безмежно щирі,
які так ніжно мені щось шепочуть,
і тільки я їх мову розумію.
В яких купалось сонячне проміння...
І я міг безперервно в них тонути.
Зникали навички мої і вміння,
коли їх бачив, а вночі не міг заснути.
Я пив їх радість до схочу , до втрати часу,
і не боявся нею захлинутись.
І я не пожалів би жодну плату,
щоб щось подібне ще хоч раз відчути.
Та твоє серце вже від іншого тріпоче,
І зігріває когось іншого твій погляд.
Я знову хочу бачить твої очі,
та ти ніколи вже, на жаль, не будеш поряд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468193
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Любомир Винник