З найщирішою пошаною до Музи і уклінним проханням не сприймати життя аж надто серйозно :)
Це, справді, дуже серйозно
З собою зійтись віч-на-віч,
Очей не склепивши всю ніч -
Вже й ранок сіріє. Так тоскно...
Так тоскно від думки , що марно
Минає коротке життя,
Все ближче поріг небуття
А тут все ще в планах примарних...
Кафе, кава, музика, кайф
І тут той замацаний стікер,
П'ять слів, мов відточені піки:
'It's not a rehearsal, it's life.'
Спішить хтось у водах індійських
Імперські омить постоли,
Для іншого - повні столи
Є сенсом житейського дійства...
Життя - то, насправді, вибір
І тут вибираєш лиш ти
Летіти, а чи повзти,
У той, а чи в інший вимір.
Але, не грішімо журбою,
У кожного божий талан.
І кожен, без сумніву пан,
Як в злагоді, в мирі з собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468216
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Валентин Бут