Коли стемніє за вікном і людство спати полягає
Для себе час тоді знайду, собі про тебе нагадаю.
І наче злодій причаюсь, щоб не ділитися думками,
Я начебто і не боюсь, та все одно легше не стане.
Ти - таємниця, ти - пітьма, що душу мою очорняє,
Я каюся, та все дарма, прощення все ж мені не має.
Ти є мій біль, моя сльоза і також є моя відрада,
У нас не має майбуття, моя любов то моя зрада.
Коли стемніє за вікном, собі про тебе нагадаю,
Плачу над тим, як я живу, й радію тим,́́ що я кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468277
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: Наталія Дим