Вони ще зовсім, зовсім молоді,
Та в їх серцях вирує кров гаряча.
Вони не так свідомі щодо дій,
Та їхні дії – це сигнал, неначе.
Сигнал усім, хто не бажає знов
Побачити отих безчинство гарпій,
І споглядати, як дитяча кров
На синьо-жовтій запеклася фарбі.
Вони ще зовсім, зовсім молоді,
У вирі змін їх голос, мабуть, стихне.
Вони лиш хочуть кращого, бо втім
Майбутнє це для них. Майбутнє – їхнє!
У вас, адепти влади, є момент
Прислухатись, й, можливо, зрозуміти,
Що Україна – це не інструмент,
А місце, де зростають вільні діти.
Нехай вони наївні й молоді,
І стяг тремтить в надії у долонях;
Та вам ганьба: і зараз, і тоді,
Коли стікала їхня кров по скронях.
Лиш в них – гарячі й віддані серця,
Якими й ми пишаємось віднині.
Вони ж готові бути до кінця,
Бо їх серця – це Слава України!
7.XII.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468333
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: Oleg Kolibaba