В небі котяться зірки в предковічність дужу,
Віки зболені в віках, падають у душу.
Плачуть доли і луги, випили цикуту.
За які ж іще гріхи нести нам спокуту?
Повилазили з нори звірі знахаблілі.
З крові тішаться тхори в тілі імлілім .
Деж ти Боже забаривсь, серед дня смеркає.
Світ в печалі зупинивсь, а тебе немає.
Гей козаче потерпи, доля виглядає.
Кінь стоїть біля воріт, нічка вже минає.
Ангел небо прихилив, розпалив лампадку,
Путь - дорогу розстелив рушниками кладку.
Промінь сонячний згори, опалив серпанок.
Вже Майдани в кольорах оживили ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468336
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: Дід Миколай