Закрилися очі навіки
І розуму вогник погас
Залишились купами ліки,
А ти все ж покинув всіх нас.
Ти більше не скажеш ні слова,
Не будеш страждати й любить,
А наша країна чудова
Без тебе залишилась вмить.
Всі сили віддав Батьківщині,
Яку ти як неньку любив,
Її кольори жовто-сині,
Для неї натхненно творив.
Ми - друзі підставили плечі,
Щоб горе на всіх розділить,
Дружині твоїй і малечі
Щоб дати продовжувать жить.
Несемо труну до могили,
Стискається серце з жалю,
Що, мабуть, не все ми зробили
Щоб був ти з живими в строю.
Щоб разом змогли завершити
Замріяне в наше життя,
Без тебе це будем робити
І все доведем до пуття.
Прощай, наш товаришу вірний,
Ти завше у наших серцях,
Залишивши світ цей чарівний,
Ти в дітях своїх, в їх ділах.
Прийми його душу, наш Боже,
Спокійно вона не жила,
В раю заспокоїтись зможе
Подалі від горя і зла.
09.09.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468497
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.12.2013
автор: Георгій Федорович