Ну, що Тарасе? Батько твій в могилі
Перевернувся певно, та й не раз!
Він вірив щиро, в боротьби горнилі,
Ти не знеславиш імені Тарас!
Він так хотів, надіявся і вірив,
Що син його продовжить боротьбу.
А ти, натомість, вибрав зграю звірів,
Він би в житті не стерпів цю ганьбу.
Так розпинався за бандитську владу
І легітимним цей робив режим.
Та ти не тільки батька свого зрадив,
Народ і Україну разом з ним!
Тепер вже вибачаєшся, нашкодив?
Позбався тож гордині і пихи,
Клякни серед Майдану і в народу
Проси прощення за свої гріхи!
Бог милосердний, грішників прощає,
А в батька як замолиш ти гріхи,
Душа ятрить якого і страждає,
Як виймеш з неї зрадництва цвяхи?
26.12.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468594
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.12.2013
автор: Мирослав Вересюк