Неймовірно щасливі не вміють ховати сліз,
Не вміють іти по щастя у супермаркети,
І все, що їх тут тримає – три тони лірики,
Сонце в гарячих долонях, уривки Маркеса…
Неймовірно щасливі не вміють сміятись в такт…
Розмінюють тишу на забуті всіма листи…
І пишуть про осінь… Про вічність… Що сніг не тане,
І за цим стоголоссям не чують, що світ притих…
Але раптом попросить хтось: «Дайте стакан води».
А буде лиш вогонь у серці і брили льоду.
Що вони скажуть, ті останні із ликом святих?
Що вони зможуть, чи дістануть вони ту воду?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468599
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2013
автор: ІлюзіЯ