****
Я впевнений варт ризикувати
Не боятись, зловити мить як останню
Я радий, що я екстримал
І я все робив як в останнє.
Я пам’ятаю стрибок свій останній.
І мій потрійний зі скелі для мене фігня, ірунда
Блін, я так швидко помер, я помер в двадцять два.
*****
Я паралізований Твоєю величчю.
На що я тільки міг опертися, зникли всі мої щити.
Як добре, як добре що тим світом правиш Ти.
Я загубився, нема що їсти, нема з ким йти
Я радий, що цим літом керуєш саме Ти.
Уражений! я вражений – палаючий літній ліс і одинокі ми
Як гарно, як гарно що це все робиш Ти.
*****
Я дитина. Вони думають що я говорю слово «мама»
А я просто викидаю своє
захоплення із нутра «ух», «ах», вау тобто «а» – ма, ма!
Я не вмію нічого приховувати, сонячна тиха кімната.
В простих речах, я бачу початки великих речей.
Найбільше диво це дорослі. Вони дають мені безпеку.
Найбільше диво це я, найбільше диво це такі як я.
У них десь моя половина і Бог це теж десь як …
Людина ... Це мій шлях, це мені дорога,
відтак я зразу визнаю Христа за свого Бога!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468623
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.12.2013
автор: Андрій Дацків