Так багато у нас протиріч,
Що історію нашу творили-
І зіткалися в ній віч-на-віч
Різних рухів і кольору сили.
Хто у Рівному місті зростав
Добре знає теємні пружини:
Пауль Зіберт «своїх» убивав,
Клим Савур воював із «чужими».
Місто Рівне - насправді не рівне
Із рельєфом не дуже простим.
Рівненчан не одне покоління,
Тут зросло з парадоксом отим.
І фашист теж на теє попався,
І в останню криваву війну
Тут столицю створить намагався,
Та не «рівно» було тут йому.
Все ж немало зазнали ми лиха
В більшовицькі жорстокі часи,
Чи УПА хоч була наша втіха?
Як казали чужі голоси.
Все ж країну докупи зібрали
Не УПА і ОУН – «вороги»,
Так в гарячих запеклих загравах
Посміхаються наші Боги.
І чого нам ще треба чекати
В протиріччя занурений вік?
І які ще надії плекати?
І в який повернемо ми бік?
26.07.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.12.2013
автор: Микола Серпень