Цієї ночі, я бачив багато сонця. Двоє хлопчаків копали яму, щоб подивитися на Японію.
Я бачив гойдалку, на якій безтурботно сиділи діти різних національностей. І вони нічого не знали про бізнес, нічого не знали про боротьбу. Прокинушись від думки, що дошка може тріснути, мені нічого не залишалося як задивитися на зорі.. Потім ніяк не могли пояснити директору табору, що ночувати на старому гойдаючому мості краще ніж в кулибі.
На даху світу
Я викликаю тебе на гру, буде боляче і ти зрозумієш що світ значно ширший. Тільки із золотою медаллю твоє єство зрозуміє, що для Мене немає нічого неможливого. Якщо хочеш то Я тобі покажу, який світ є насправді. П’ять голів в чвертьфіналі мого малого це нуль з того що ви можете зі Мною. Ти затанцюєш як хочеш, ти затанцюєш свій танець. З Моїм приходом кожна твоя помилка відкриватиме незліченну кількість можливостей. Я поставлю тебе на кін, між тобою і смертю останнє екю. Перестань брехати про мене, Я ж бо хочу щоб ти помилявся. Покинь мене, йдіть всі від мене, бо Я всюди, Я з вами до кінця світу! Ніколи не зупиняйся, бо Я ніколи не перестаю. Твої очі ніколи не бачили однакове, віддай, бо все відтече. Ваша секунда – це Моє бажання вас поцілувати. Ви не можете жити, ваше призначення вмирати за Мою красу.
Κοινωνία
Найважче будучи голодним віддавати свою їжу. Найважче було стримати язика, часом, щоб це зробити ми помагали собі руками. Канон Критського 245 широких поклонів, руки приставляються аж за якнайдалі приземленою головою, три таких поклони рівні одному відтисканню від підлоги. А ми ще заздрили практикам третього століття, хотіли в покуту до святих місць – 40 кілометрів на колінах. На третій день камінь під головою став м’якшим за підлогу. Антоній сідав у шпагат замість бичування, та так щоб його ніхто не бачив, потім нишком мив підлогу та прибирав на кухні. Несправедливість до нас стала нашою справедливістю.
Жебраки стали нашими друзями, я потай побачив як вони посміхалися до маленьких дітей. Біля кадильної лампади втамовували спрагу ковтком життєдайного слова отця Василя. В отих нічних розмовах якось заглянув в очі тих голодних дітей. Дякую за мимовільну зустріч з вічністю.
Кожен мав опікуватися одним з мешканців хоспесу.
Більше шістьох годин ми не спали, в обід постійно обливалися крижаною водою, вчили псалми, засинали голодними. Духівник задавав все важчі і важчі завдання. Якось він сказав вивчити безпам’яті екзамен і здати його на двійку.
Ще скільки всього хочеться зробити. Хочеться сісти в кропиву, щоб випалити зі себе лінивство, страхи, кволість.
Океан людських можливостей то місце прослави Господа.
χαμένος
Задиміла вся долина. З темряви раз по-раз вискакував жахливий крик. Долина стала долино сліз для одержимих. Для нас великою тайною. Молодий щасливий отець у захваті перекидав кадило через голову. Аскетичні монахи приземляли небо 103-тім псалмом.
Спочатку я відчув себе мурахою, потім я став мурахою, а для мурахів світ дуже великий і непізнаний. Якийсь дивакуватий із переповнення вдячності почав цілувати ноги крикливій старенькій, яка застала його сидячим під час літургії. Загорілося вогнище, свічки із зірками помінялися місцями. Він розтрощить мене, Він такий великий як на стінах Вірменського храму у Львові – Його бояться, єпископи і монахи що несуть померлого папу, наче смерті. Як той орел, що от здіймається і летить над гори, в цей темний ліс, туди де живе той старий студит вміючий з точністю розповідати людям їхні минулі гріхи. Не чіпайте її, вона із самого початку прощі тільки й плаче, кажуть, що вчинила щось дуже страшне. Тут всі вимолюють свої гріхи. Пальці перебирають вервецю, очі закриті, він десь дуже далеко.
Ікона з Чорногорії
Маленький Бог дозволяє посадити себе на коліна людині. Вона у лівій тримає планету, в другій царський скіпетр – звичайний посох пастухів. Лик чоловічиці, позбавлений всякого нелюдського, жорсткий. То не той трон не тих царів, не той хітон. То правдиві зірки хоч вони не зірки, червона небесна риза. Зверху Господь Саваот якого ніхто не бачив. Вона великий сенс людського роду.
Хоча власне от він сенс. Хлопчик, обабіч троїчно схресних пальців рук якого дорогоцінна сфера монархічної власті. Його чорна риза, то чорна дира, сукупність усіх речей на світі, це ніщо яке залишається при зникненні усіх речей на світі; що було без нас, принесло нам нас самих. Дрижак, він має те, чого навіть не має сам, те що перебуває в інших ближніх спільнотної тріади. Стишся і ти почуєш той одвічний стосунок, комунікація триптих нічого не оставляє собі.
Мистецька спроба розкрити глядача. Бентежний силует, ткає узори Господніх чудес. Скарбниця художніх образів – передвісник поетичних спів, що виводить на простори потайбічного блаженства.
Жити це віддавати. Важка та ноша і достойна сліз. Чоловіколюбний для нього навіть той хто без злості проганяє його. Як на літургійних трагіків ще теї Греції подавали в суд на те що викликали забагато плачу.
Ікона - як глибока криниця. Ретрансляція знову буття ще на зорі нашого існування. Нехіть манірності, глибина богословських прозрінь проходить канвою тієї серцевинної події.
Світлосяйну лампаду узявши ти для нас ти несеш чистоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468821
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2013
автор: Андрій Дацків