Сонечко сміється,
Річечка дзюрчить,
Все росте і в`ється,
Манить і пахтить.
Трави щось шепочуть,
Басом джміль гуде,
Всі любитись хочуть,
Кожен щастя жде.
Під кущем калини
Двоє гомонять,
Хлопець до дівч`ини:
- Дай поцілувать.
Та не відмовляє:
- Тільки щоб без рук,
Хлопець обіймає,
Забива жар дух.
А дівча аж мліє,
Зашарілося,
Світ за них радіє,
Що влюбилися.
Під кущем калини
Вечір їх застав,
В пам`ять ці години
Кожен відкладав.
Їм любов відкрила
Зваби всі свої,
Брала їх на крила
І несла в краї
Досі невідомі,
Де приємно так,
Що в любовній комі
В кожного свій смак.
Ось уже біліє
Сивина у них,
Та любов ще гріє
Парочку старих.
Ходять вдвох під руку,
Тихо гомонять,
Бавлячи онуку,
Люблять погулять.
Їх любов дивує
Молодих й старих,
Кожного хвилює
Як і що у них.
Сонце ж інших вабить
Під калину ту,
Полюбити радить
Милу доброту.
04.08.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2013
автор: Георгій Федорович