Поспішає вітер,
Заблукавши в полі.
Поспішає поїзд
До своєї долі.
Тільки я спокійний
І не поспішаю,
Бо чого шукати,
Досі я не знаю.
Так і йду морозом –
Пара тихо тане.
Нащо така доля,
Де немає планів?
Нащо такі муки -
Вправо йти, чи вліво?
Знав куди б спішити,
То зажив щасливо.
Я, як Україна,
Думаю як жити,
З ким мечі кувати,
З ким горілку пити,
З ким іти в майбутнє,
Що зробить ще можна –
Тихо сипле снігом
На думки тривожні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468918
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2013
автор: Мірошник Володимир