Мова ведеться від імені ліричної героїні
Ти мій постфактум (моя післямова)
Минулого нещасні, обірвані дроти
Нанівець зійшла розмова
Лишається встати й піти
На вустах зими присмак
А скільки снігу в душі намело?
По шкалі чорних рисок
Донизу кохання пішло
Нових потягів станції чекають
Лиш час без зупинки спішить
Закоханих розлукою карають
Солодкого щастя відбирають мить
Здіймаю погляд свій до неба
З проханням: «Терпіння й сили,Боже, дай
Хай буде так, як треба
Та наперед мені долю не читай»
Десь там, на льодяних скрижалях
Весь записаний мій шлях
Лиш би не вдарити по гальмах
Коли все вимірюєш в нулях
Містом нічним постріли - кроки
Це я рішуче йду в день новий
Всі біди свої і пороки
Ночі лишаю – відьмі старій
А зранку сонце загляне
В сумних моїх дум вікно
І нова казка постане
По-новому зніму кіно
Дам шанс тим героям
Що серце моє в змозі зігріть
Знайдуть відгадку моїм паролям
Схочуть справжню мене полюбить
© Леся Приліпко, 28.12.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак