усі ці люди.
їм не зрозуміти.
була щасливою сьогодні не з тобою.
вони ж бо намагались примирити
вогонь з водою.
а я знайшла своє,
скоріш свого. надійного, живого.
ховалися,цілуючись, та річ не в тім.
душила поцілунками в собі тривогу
а покривав нас дим.
він не такий ,як ти
надійний, добрий мужній,
один лиш погляд зве мене на вік
та навідміну на від тебе справжній
кохаючий, коханий чоловік
так гірко й сумно,
але ж ти сам винен,
що втримати мене не зміг.
та що ж винити. ти і не повинен
не до снаги нам цей забіг
я, мабуть, не люблю тебе
ти вбив кохання
або МИ вбили, це не так суттєво.
та не забути мені ті зітхання,
коли він обіймав мене миттєво.
ну, очевидно все
ми запалились, догоріли й згасли,
не залишивши навіть пеплу по собі
зняли нарешті скорчені гримаси
й в кінець-кінців сказала все тобі
я не з тобою
вже давно й навіки
і не просись, я холодно німа
і не підіймуться мої повіки
вже не з тобою й майже не сама.
усі ці люди.
їм не зрозуміти.
була щасливою сьогодні не з тобою.
вони ж бо намагались примирити
вогонь з водою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469072
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2013
автор: Дивна