[b]А чому ви, браття, неньку свою топчете?
Нащо рубите під корінь калину?
Чи забули ви?
То для нас, герої, що їм слава, берегли Україну!
То для нас кров'ю своєю землю кропили.
За свободу твою й твого брата-свою положили.
Розтуляйте очі!
Не лишайтесь сліпими!
Бережіть мов зіницю ока свою Україну!
Щоб цвіли гаї її,
Й солов'ї співали,
Мова піснею щоб лунала.
Щоб ми вільно дихали, у легенях свобода.
Над голівонькою є небо синєє,
У ногах жовте поле.
Чи замало віддали ми?
Забагато просимо?
Тяжка доля, так.
Станемо знов боротися.
Щоб не соромно перед дітьми,
Щоб мали пам'ять онуки,
Ми лишимо їм у спадок найдорожчий здобуток.
Бережіть! Не рубіть цю калину під корінь!
Коріння спрагле її напоїть
З джерела, що зветься любов'ю.
Бо плоди її-наша свобода.
Тільки їх не обривайте!
Ворогам, що краси тої забажають, цього зробити не дайте!
Не топчіть свою неньку!
Скільки крові у неї пролито.
Не дарма ж стільки тіл у неї лягло,
Щоби зараз нам це зне́цінити.
Ви любіть Україну, плекайте.
Вона вам віддячить.
Від ворожих рук її оберігайте
І Бог це побачить.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469137
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 29.12.2013
автор: Катерина Опал